Петро Зубкевич

З минувшини Гощі на Волині

Гоща відома з 14 ст., хоча її терени освоєні  людиною  набагато раніше. У 1340 році містечко увійшло до складу Литви. Приблизно на цей час припадає зведення тут  хрещеним татарським мурзою Кирдей-ханом кам’яного замку. Упродовж  14-17 ст. рід Кирдея згадується як Гостцькі, Госьцькі, а відтак Гойські.

У 1569 р. Гоща увійшла до складу  Речі Посполитої, але  тамтешнє населення не раз опісля  піднімалося на боротьбу проти польської шляхти. В 16-17 ст. містечко було одним із центрів  социніанства. Зокрема, в 1600-37 рр. тут функціонував колегіум, де навчався Дмитро Самозванець та  викладали вчені  Саломон  Палюдніс, Теодор Молітор, Войцех Каперіус, Дуросиус Даніель.

У 1635 р. Гощею заволоділа княгиня Регіна Соломирецька з роду Гойських. Прихильниця православ’я, вона  заклала тут монастир і вищу школу, опікуном якої був митрополит Петро Могила,  а ректорами – Гнат Оксенович-Старушич, Інокентій Гізель, Лазар Баранович. Проіснував цей заклад  до кінця  17 чи початку 18 ст.

1638 р. датовано першу згадку про Свято-Михайлівську  церкву  як уже збудовану споруду. Наступного року  княгиня Соломирецька,  закривши училище  социніан, відкрила в Гощі  ще кілька початкових шкіл.

Після Гойських містечком володіли  Петро Могила та магнат  Адам Кисіль (1642-53 рр.), котрий зробив  його своєю резиденцією.

В 17 ст. основним заняттям  населення  було сільське господарство. Позбавлена власної землі, частина гощанців займалася ремеслами, торгівлею. Як і століття тому, в містечку щороку влаштовувались 4 ярмарки.

Під час  Визвольної війни 1648-54 рр. місцеві міщани  й селяни сформували загін на поміч  Богдану Хмельницькому, який  очолив гощанець Іван Куковський. Повстанці нападали на володіння  шляхти навколо містечка, зруйнували  маєток Киселя.

Перебуваючи на початку  1649 р.  в Гощі, гетьманич Тиміш    Хмельницький  видав  універсал на захист Киселя,  позаяк останній виступав як посередник між  повсталими і шляхтою. Зокрема,  уже  відряджав до Богдана Хмельницького гощанського ченця Петронія Ласка, що мав відповідну місію.

У другій половині 17 ст. з Вінниці у містечко  перебазувалась філія Київської колегії. 1669 р. правобережна козацька старшина воліла перетворити Гощанську колегію на вуз – академію.  Проте поляки не дали на це дозволу. Упродовж  18-го на початку  19 ст. при місцевому  базиліанському монастирі діяла школа з пансіоном, де викладався ряд дисциплін.

В 1717 р. Гощею заволоділи Ленкевичі-Іпохорські. Наприкінці 18 ст. вони  звели тут резиденцію  та  заклали парк, що збереглися донині.

Із приєднанням у 1793 р. Правобережної України до Росії  Гоща стала центром волості Острозького  повіту Волинського  намісництва, а з 1797 р. – Волинської губернії.

1796 р.  у  монастирській  Свято-Михайлівській  церкві відновилось  православ’я, але  сама обитель лишалась  уніатською до 1828 р.

На початку 19 ст.  в містечку налічувалось  кілька поміщицьких мануфактур, а населення  продовжувало займатись сільським господарством. В 1840-х рр.  місцеві поміщики заклали господарство,  де утримувалося 3000 овець-мериносів, 300  коней, швейцарські  корови. 1860 р. в Гощі був  закладений  шкірзавод.

До 1831 р.  в містечку функціонувало училище. В 1842 р. відкрилась школа, в 1872 р. – однокласне училище. Проте  культурно-освітній рівень жителів був невисоким.

У 1909 р. в Кракові вийшла книга Яна Марека Гіжицького «З минувшини Гощі на Волині» – перший друкований  твір, де відображено історію та розвиток освіти на теренах  містечка.

Під впливом подій 1905-07 рр. в 1905 р.  сталися   заворушення, відбулися страйки.

В 1918 р. в Гощі було створено раду селянських депутатів. Цього ж року  селище окупували австро-німецькі війська, яких змінила влада Директорії. В 1919 р.  в містечко  вступили  більшовики, відтак – поляки  і  (в 1920 р.) знову червоні. У вересні 1920 р. Гоща  як центр гміни увійшла до складу Польщі та перебувала під її владою до 1939 р. У цей період  в селищі випускали продукцію кустарні підприємства, 72%  селян не могли прожити  зі свого господарства без додаткових заробітків, функціонувала семирічна школа, діяли осередки КПЗУ, ОУН, ряд спілок, відправляли службу синагоги.

У вересні 1939 р. містечко увійшло до складу СРСР, ставши  на початку 1940 р. райцентром. Цього ж року  першим головою сільради став Л.Г.Кухар.

На зазначену пору припали націоналізація млинів, олійниці, конфіскація  поміщицької землі, утворення колгоспу, відкриття  лікарні, райбібліотеки, значний поштовх  у розвитку освіти, а також  початок масових репресій та депортація частини гощанців.

4 липня 1941 р.  селище захопили німецькі війська. Нацистська окупація завдала великої шкоди. Зокрема,  за період з 1941 по 1944 р. фашисти знищили в Гощі майже тисячу чоловік, в т.ч.  практично все єврейське населення містечка.

Упродовж окупації діяла радянська антифашистська  підпільна група. Вона вела агітаційну роботу, розповсюджувала листівки, переправляла до  партизанського загону військовополонених.

У ніч на 19 січня 1944 р. Гоща була звільнена. Відтак багатьох її мешканців  мобілізували до Червоної  армії. 82 чол. полягли смертю хоробрих, понад 175 отримали бойові нагороди.

З відновленням радянської влади  почали діяти райком КП(б)У, райвиконком, сільрада, промартіль, млини, маслозавод, їдальня, культмаг, лазні, було засіяно 97,7% ріллі. 1950 р. 624 двори Гощі об’єдналися в колгосп ім. Шевченка.

Відразу після визволення  в містечку  відкрили середню школу. В 1945 р. вийшов перший номер  райгазети.  Дещо пізніше  запрацювали ясла, дитсадок, бібліотеки.

На повоєнну пору припала діяльність у селищі учнівської націоналістичної організації. В 1948 р. група була викрита, а її членам присудили  великі терміни ув’язнення. Перед  цим  6 гощанських сімей за належність  їх членів до ОУН-УПА депортували у Сибір.

1959 р. гощанський колгосп  ( з 1963 р. –  ім. Енгельса)  об’єднався  з симонівським та перейшов на грошову оплату праці. За господарством закріпили 4975 га землі, в т.ч. 3199 га орної. У 1972 році тут  налічувалося 55  тракторів, 14 комбайнів, 30 вантажівок, 26 сівалок, 19 тракторних плугів. У 1970 р. в колгоспі зібрали  в середньому з гектара по 28 ,1 цнт зернових, 264 цнт цукрових буряків. На 100 га сільгоспугідь було вироблено 97,3 цнт м’яса і 413,4 цнт молока. У 1971 р. на фермах налічувалось 2150 голів ВРХ (  у т.ч. 730 корів), 3615 свиней.

Колгосп звів за свої кошти школу, медпункт, лазню, дитячі ясла, гуртожиток, їдальню.

В 1952 р. місцевий  маслозавод отримав  нове приміщення. За зміну  тут  вироблялося  440 кг масла. В 1970 р. цей показник становив 2,7 т, а жирного сиру за зміну  виготовляли 1,9 т.

В 1960 р. став до  ладу побуткомбінат. В повоєнний час  було зведено 2 універмаги, гастроном, продмаг, ресторан, поліклініку, приміщення  райлікарні, аптеки, школи на 930 місць, Будинок  культури, бібліотека, 2 кінотеатри, чимало будинків, працювала музшкола.

Масового характеру набув  у селищі спорт, зокрема футбол. Стали  до ладу стадіон, ДЮСШ.

            1972 р. ознаменувався введенням у дію комбікормового заводу, де у кращі часи перероблялося 14 тис. т зерна, а  1975 р. – заводу продтоварів, де нині виробляється кілька десятків видів продукції. В 1985 р. запрацювало  сортонасіннєве   підприємство. Щороку  тут обробляють 4000т насіння, випускають крупи.

З 1991 р.  в селищі  працювали  вже дві школи. 1997 р. одна з них трансформувалася у гімназію.

1977 р. почав функціонувати  міжшкільний навчально-виробничий  комбінат, у 1993 – Будинок школярів і учнівської молоді (з 2001 р. –  РЦДЮМ).

Як і раніше, продовжувала свій розвиток культура. Зокрема, кіностудія «Азалія» (головний режисер Юрій Калюх), створена  в 1985 р.  при Будинку культури, зняла кілька фільмів та здобула визнання за межами області. 1996 р. Будинок культури реорганізували  в РОКД. 1994 р. було  створено хор «Чорнобривці» (головний диригент  Михайло Назаренко), що  прославився не тільки  за межами  області, а й держави.

В 1993 р. вийшов короткий  нарис історії райцентру  (автори – Петро Шолодько, Валерій Мельничук), пізніше – цілий ряд книг селищних літераторів Євгена Плахова, Спиридона Кравчука, Петра Гуменюка, Ростислава Журомського, а 2005 р. ознаменувався випуском історії Дорогобузького Погориння ( в т.ч. Гощі)  «Перехрестя вождя Божа» місцевих краєзнавців Спиридона  та Олесі Кравчуків. Усі ці літератори продовжили справу  уродженця селища, Героя Радянського Союзу Терентія Новака – автора друкованих творів  історичної тематики.

Упродовж 1990-2000-х рр. відновив свою релігійну діяльність Свято-Покровський жіночий монастир, відкрилася церква Cвятого  Василя Великого, було зведено  каплицю у старому центрі, почалося будівництво нового православного храму. 1997 р. селищна рада затвердила герб і хоругву  райцентру.

В 1990 р. в Гощі було піднято  національні жовто-сині прапори. Наступного року райцентр  увійшов до складу суверенної Української держави.

В 2001 р.  в селищі почав діяти кабінет  інформотерапії, а саме воно в основному завершило свою  газифікацію, розпочату десятиліття тому. В 1995 р. запрацювало відділення банку «Аваль». Приблизно на цей час припадає становлення нового ринку. В 2000 р. стихійний базар перебазувався у стаціонарне приміщення.

На жаль,  у райцентрі наразі  немає повноцінної книгарні, хоча раніше вона успішно торгувала своїм крамом. Те ж саме можна сказати про хлібокомбінат, кінотеатр, відділення банку «Україна».

Упродовж перших років ХХІ ст.  продовжувалась комп’ютеризація установ, підприємств, освітніх закладів. У 2002 р. відзначено 850-ліття Гощі, відкрито  відділення Приватбанку, почав працювати  м’ясокомбінат, столярний цех, але остаточно втратив колишню славу селищний маслосирзавод. У 2004 р., прийнявши першу групу студентів, розпочав заняття локальний центр відкритого міжнародного  університету розвитку людини «Україна», відкрився комп’ютерний клас Гощанської школи та відбулася презентація комп’ютерної мережі району, що забезпечує користування  Інтернетом.

2005 рік ознаменувався кількома прикметними подіями. Зокрема, Гощанський народний аматорський гурт «Терен» у рамках обласного свята «Творче жниво-2004» виборов звання найліпшого чоловічого вокального колективу 2004 року, команда Гощанської РДА вперше за свою історію стала чемпіоном області із міні-футболу серед держслужбовців, завершилася реконструкція приміщення УЕГГ «Гощагаз», на Покрову до Свято-Михайлівського храму зійшовся люд, аби прикластися до мощей святого Серафима Саровського.

2007 року відновив роботу Гощанський відділ ДАІ. Наступного року в селищі розпочали зводити швейну фабрику ТОВ «Фапомед-Україна» та реконструювати недобудовану райполіклініку задля відкриття дитячої поліклініки й відділення сімейної медицини. Тоді ж відчинив свої двері банно-пральний комплекс Гощанського територіального центру обслуговування пенсіонерів та інвалідів, а футбольний клуб «Гоща-АМАКО» посів І місце у чемпіонаті області з футболу.

Домоглися успіхів і місцеві журналісти. Так, редакторка газети «Рідний край» Ірина Повар перемогла в номінаціях «Міс Медіа» та «Міс глядацьких  симпатій» обласного конкурсу «Міс Журналістика-2008», а за рік команда району виборола ІІ місце на Х Міжнародній Спартакіаді журналістів Рівненщини.

2010 року в Гощі відбулося врочисте відкриття ТОВ «Фапомед-Україна». Делегацію португальських інвесторів очолив президент компанії «Фапомед» Мігель Лопес да Кунья.

Весною цього ж року головою Гощанської РДА призначено уродженця Бабина, а тепер гощанця Геннадія Владичука.

Олег Бондарчук, вихованець Гощанської ДЮСШ (тренер Богдан Романович), на Міжнародних змаганнях з тхеквандо у Харкові здобув бронзову медаль.

Додалося новин у гуманітарній галузі. Вийшли друком енциклопедичний довідник мешканця райцентру Юрія Кузьміна «Гощанщина в іменах» та альманах «Гостинець-2». Засновано районну літературну премію ім. Ростислава Журомського.

2011 року, як і раніше, суспільно-політичне життя в селищі ні на мить не завмирало. Побачив світ історико-туристичний путівник місцевого краєзнавця  Спиридона Кравчука «Святині Гощі».

У ході Всеукраїнської громадської акції «Флагмани сучасної освіти України» Гощанську гімназію нагородили почесною відзнакою «За вагомий внесок у розвиток освіти України».  Після укладання договору про співпрацю із Чарночинською  аграрною школою, що в Лодзинському воєводстві Польщі, делегація гімназії на чолі з її директором Валерієм Скоциком відвідали зазначений навчальний заклад із візитом-відповіддю.

Оновлене відділення відкрив у Гощі ПриватБанк.

Вихованці Гощанської ДЮСШ привезли з відкритого чемпіонату області з тхеквандо ВТФ серед школярів 11 золотих, 6 срібних і 2 бронзові медалі.

Селище відвідав Надзвичайний і Повноважний  Посол Португалії в Україні Маріо Жезуш Душ Сантуш.

Сучасне політичне життя селища  представлене  діяльністю кількох десятків осередків  партій.

На кінець 2011 р. в Гощі мешкало 5200 чол.

У 2012 рік райцентр уступив з новими надіями й сподіваннями.